Знову до Польщі (Варшава-Гданськ-Сопот)

 
 

Знову до Польщі (Варшава-Гданськ-Сопот)

Польща автомобілем, літо 2007



Планувалось влаштувати оглядовий пробіг за маршрутом Варшава-Гданськ(Сопот-Гдиня)-Лодзь. Оскільки більш-менш точно оцінити час перебування в кожному місці не вдалось, ми пішли методом наукового "тику" - зарезервували хостели в Варшаві й Гданську на дві й одну добу відповідно, а на Лодзь виділили один світловий день, а між собою домовились зорієнтуватися на місці. 

15.07, 23:30 - вирушили з Києва на захід. Маршрут до кордону вже непогано відомий: Київ - Житомир - Рівне - Луцьк - В.Волинський - Устилуг. Навчений попереднім досвідом, Луцьк і Володимир Волинський проїжджаю навпростець, тому втрати часу мінімальні. о-пів на шосту ранку ми вже на кордоні. 

16.07, 05:30 Упс! Черга автомобілів тягнеться ледь не на півсела! Щось мені перехід Устилуг-Зосін перестає подобатись. Втім, можливо, на інших переходах машин ще більше. Так чи інакше, перетинаємо заповітний шлагбаум, що відділяє нас від сусідньої держави, аж через чотири години. 

16.07, 08:30 (СЕТ) Наш шлях лежить за маршрутом Грубешув-Замощ-Люблін-Варшава. Дорога до Грубешува - місцевого значення, вузенька й посередньої якості. Зате в Замощі ми потрапляємо на дорогу Е372 - хоч і з однією смугою в кожному напрямку, зате з широкими асфальтованими узбіччями. Оскільки поляки на правила не дуже зважають, ми прилаштовуємся до потоку автомобілів, що йдуть зі швидкістю 120..130км/год. Машини, що йдуть повільніше, в основному притискаються до узбіччя, декого доводиться про це просити. В результаті з"являється простір для обгону незалежно від того, чи є машини назустріч. Звісно, оскільки в зустрічному напрямку рухається такий самий потік, доводиться бути уважним :) 

16.07, 11:30 (СЕТ) Голод - не тітка, тому в Любліні ми з"їхали на стоянку торгівельного центру MAKRO (наскільки я розумію - той же МЕТРО, тільки під іншою назвою) з наміром перекусити. Як не дивно, в місцевомуц фастфуді платіжну картку не приймають. На щастя, тут же поруч є обмінник, де ми отримуємо тверду польську валюту в обмін на постійно падаючу американську. Після легкого перекусу далі в дорогу. 

16.07 13:30 (СЕТ) В"їжджаємо у Варшаву. Наш готельчик на протилежному боці міста, тому дещо мандражую за відсутності GPS, але, на диво, проходжу центр без жодної помилки. Місто просто величезне і добре насичене транспортними магістралями, машин досить багато, але пробок немає. Стиль їзди варшавських водіїв дещо нахабніший, ніж в середньому по Польщі, і іноді навіть нагадує київський. Ну, мене цим не здивувати! :) 
Десь за черговим віадуком скоріш вгадую, ніж впізнаю, потрібне нам рондо (перехрестя з кільцевим рухом). Звертаємо з траси на вузеньку затишну вуличку. Ще кілька поворотів, і ось наш готель. Як видно на фотках, місце просто чудове - тихо, затишно, дуже багато зелені й квітів, будиночки - дво-триповерхові котеджі. Єдине, що псує настрій - спека за +30. Швиденько заносимо речі, змиваємо з себе дорожню пилюку, й вирушаємо відкривати для себе Варшаву. Оскільки з Києва ми виїжджали експромтом, картами польських міст запастись не встигли, тому до центру добираємось методом опитування місцевого населення. З десяток чи й більшн зупинок маршрутним автобусом, і от перед нами щось на зразок центральних кварталів. Завдання номер один - карта Варшави. І, о диво, майже зразу знаходимо супермаркет (інакше й не назвеш!) преси. Цілий відділ займають карти, серед яких легко знаходимо потрібні нам карти Варшави, вузлу Гданськ-Сопот-Гдиня й Лодзя. Тепер невелика рекогносцировка, потім обід в піцерії, і ми вирушаємо в напрямку Старого Міста - місцевої туристичної Мекки. Непомітно сутеніє, дня як і не бувало. Я, як на біду, забув вдома штатив, тому з вечірніми фотографіями не складається. Поверхневий огляд закінчено, довжелезною вулицею (з промовистою назвою Длуга :) ) добираємось до зупинки автобусу, яким можемо повернутись до свого тимчасового помешкання. Останній яскравий спогад дня - чаєпиття на балкончику в напоєній квітковими запахами атмосфері. 

17.07 09:00 (СЕТ) Поснідавши в готелі, знову вирушаємо до центру, на цей раз автомобілем. Основна ідея - сполучити прогулянку з шопінгом в місцевому торгівельному центрі, а заодно й залишити автомобіль в підземному паркінгу, щоб не шкварився на сонці. Як задумали, так і вийшло. Десь після 11-ї години, залишивши всі покупки в багажнику, виходимо на палюче сонце й рухаємося до Нового Міста. Спека ще сильніша, ніж напередодні, й періодично доводиться освіжати себе холодним пивом. Так, вишукуючи тінь, зрідка відпочиваючи в пивничках чи просто в тіні дерев, просуваємось через Нове Місто, далі через Старе Місто, ще далі через вулиці Краковське Пжедмесцє й Новий Світ до парків Лазєнкових. Але довгий маршрут і спекотна погода грають з нами злий жарт - досягши найбільшого парку, вже не маємо жодних сил ним гуляти :) . А тому повертаємось до торгівельного центру "Аркадія", перекушуємо там і гайда назад в готель, тим більше, що вже 10-а година вечора. З Варшавою в першому наближенні покінчено, рано-вранці вирушимо до Балтики. 

18.07 08:00 (СЕТ) Розпрощавшись із гостинними господарями, виїжджаємо на дорогу Е77. Перші 60 км маємо по дві смуги в кожному напрямку, але й тиснява така, як петрівці в годину пік. Дуже багато машин з велосипедами, серферами й іншим начинням на даху, народ, як і ми, їде відпочивати на море. Кілометрів з 50 від Гданська починаються звуження й об"їзди - йде реконструкція дороги. Машини скупчуються, їдемо з середньою швидкість 30..40км/год. Так і в"їжджаємо до Гданська. Очевидно, це ще не найгірший варіант, бо напередодні у випуску новин на якомусь польському телеканалі почув, що на минулі вихідні народ годинами стояв на під"їздах до цього міста. 
Все ж на цьому наші пригоди не закінчуються - в самому Гданську теж реконструкція доріг, кругом об"їзди, тимчасові знаки, тимчасова жовта розмітка. Схема проїзду до нашого гостелу, яку я розробив напередодні, користуючись картою міста, летить шкереберть, тут і GPS би не допоміг. Після плутанини поворотів і розворотів, тисняв і світлофорів наш напрямок руху ніби починає збігатися з тим, який я собі уявляв. Центр залишається позаду, десь вже має бути вулиця Госцінна, де нас гостинно чекають :) . На жаль, таких показників з назвами вулиць, які стоять всюди в Варшаві, тут не видно, тому доводиться зробити проміжну рекогносцировку за участю місцевих мешканців. І ось він, заповітний готельчик! Паркуємось на власній готельній стоянці, швиденько миємось, переодягаємось і бігом-бігом до моря! Незважаючи на настирливу пропозицію готельного співробітника користуватися громадським транспортом (мовляв, всі дороги перекопані, втратимо багато часу на проїзд) їдемо все ж автомобілем. Черговий проїзд центральними вулицями, вдалині видніються місцеві архітектурні пам"ятки, але все це відкладене на потім, зараз головне - море, бо бажання зануритись в морську воду після варшавських +35 превалює. Очевидно, з маршрутом до моря я вгадав - вулиця впирається в величезну безкоштовну стоянку, далі йде пішохідна доріжка, по якій туди-сюди снують люди явно пляжного вигляду. Залишаємо машину, йдемо за всіма. Доріжка заглиблюється в сосновий лісок і далі виводить до невеличкої зони фастфуду, з якої вже видно Балтику. Все вперед і вперед, ось ми вже на пляжі (дуже схожому на Затоку :) ), зайвий одяг геть, влітаємо в воду, ура! День не пропав дарма :) :) 
Напляжившись донесхочу (а настало це досить швидко, бо цей день в Гданську видався досить прохолодним і дещо похмурим), вирушаємо милуватись старовинним центром міста. Не знаючи, яка там обстановка з паркуванням машин, вирішую поставити машину трохи неподалік, на стоянці біля автовокзалу. Звідти до центру добрячих хвилин з двадцять пішки. Вже сутеніє, коли ми потрапляємо на вулицю Длугу. На протилежність вулиці Длугій в Варшаві, ця є логічним центром старого міста. Неймовірна архітектура викликає захоплення. Так і згадуються середньовічні торгові міста. Втім, аналогія цілком логічна - Гданськ (тоді Данціг) колись входив до Ганзейського союзу. Темночервона цегла костьолів дивно гармонує з строкатістю невеликих будиночків. Це щось зовсім відмінне від архітектури центральної й південної Польщі. 
Гуляємо центром Гданська аж доки ноги не починають відмовляти. Тоді повертаємося до машини і їдемо до свого готелю, щоб відпочити, відіспатись і переварити нові враження. 

19.07 08:00 (СЕТ) Прокидаємося з твердим переконанням, що одного дня на Гданськ (а ми ще не були ні в Сопоті, ні в Гдині) явно малувато. Яскраве сонце за вікном тільки посилює цю думку. Тому за сніданком зразу домовляємось про ще одну ніч в готелі. ПОснідавши, зразу їдемо до Сопота. Дорога займає небагато часу, Гданськ просто плавно переходить в Сопот. Звертаємо ближче до моря й дуже скоро помічаємо, що стоянка на всіх прилеглих до моря вулицях платна. Ну що ж, 2 злотих на годину нас не розорять. Роздруковую квитанцію в паркоматі, залишаю в машині. Ідемо до моря. В Сопоті міська забудова (дво- й триповерхові котеджі) виходить прямо до пляжу, лісова смуга відсутня. День - просто антипод вчорашнього. Сліпуче сонце, синя вода на горизонті переходить в блакитне небо. Просто краса! Кілька годин смажимося на сонці, а тоді ідемо на прогулянку Сопотом. Проходячи біля свого автомобіля, заміняємо паркувальну квитанцію іншою. Сопот - суто курортне місто. Жодного великого будинку, жодної широкої вулиці. Тиша, зелень, квіти, краса :) Виходимо до самого центру Сопоту й бачимо знаменитий Сопотський мол, де проводяться музичні фестивалі. Щоб пройтися молом, доводиться купувати вхідні квитки. Зате всього за 3 злотих додаємо до колекції квитки на Сопотський фестиваль (так на них написано). Бачимо роботи з монтування сцени. Виявляється, через кілька днів дійсно починається фестиваль і відкривається він концертом Енріке Іглесіаса. Добре, що я не фан його творчості, а то рвав би на собі останні залишки волосся від розпачу :) 
З інших цікавостей фестивального молу маю відзначити причал, до якого прибувають різноманітні прогулянкові кораблі, в тому числі копії старовинних каравел, лаунж-бар "Nemiroff" (дрібниця, а приємно!) й фінал чемпіонату Європи з вітрильного спорту. Мершрут яхт прокладено дуже близько від молу, тому деталі маневрування учасників змагання вдається побачити в найменших деталях. 
З молу потрапляємо на центральну вуличку Сопоту - велелюдну й пішохідну. Реконструкційні роботи торкнулися й Сопоту, і з берегу до вулиці Богатеров (чогось-то там) доводиться іти в обхід будівельних парканів. Зате в результаті отримуємо величезний вибір ресторанчиків, кав"ярень та інших закладів харчування. Вибираємо якусь піцерію й не помиляємось, смачний обід за пристойні гроші. 
Блукати Сопотом можна ще довго, але в наших планах продовження вчорашньої прогулянки Гданськом, тому повертаємося до машини. Дорогою з Сопоту до Гданську стаємо свідком невеликої ДТП, машину, яка пропускала "швидку", вдарила ззаду інша. Цікава деталь - вони не залишилися посеред проїжджої частини, а від"їхали трохи далі, щоб не заважати іншим, і там зупинились, очевидно, чекати страховиків. 
Вивчивши напередодні обстановку з паркуванням в центрі Гданська, сміливо їду туди автомобілем. А обстановка така: стоянка там є платною лише з 9:00 до 17:00, такса стандартна - 2 злотих на годину. Вибиваємо паркувальну квитанцію й знову занурюємося в чарівну плутанину старовинних вуличок. Так і проходить залишок цього дня. 
Ввечері в готелі знову переглядаємо плани на майбутнє. Хочеться ще моря, хочеться видертися на вежу міської ратуші, хочеться потрапити на п"ятничний концерт органної музики до знаменитого Маріацького костьолу. Ну що ж, значить, залишимося ще на день. Правда, оскільки відпочинок не безмежний, доводиться пожертвувати відвіданням Лодзя. Залишимо його на майбутнє... 

20.07 08:00 (СЕТ). Сніданок і від"їзд вже знайомим маршрутом до Сопоту. Очевидно, вчорашнє сонце було скоріш винятком, ніж правилом - сьогодні сонце ховається за хмарками. Після пляжування ще одна невелика прогулянка Сопотом. Натрапляємо на квітковий магазин, де ціни на квіткову розсаду просто вражають своєю демократичністю. Ризикуємо й купуємо кілька кущиків для свого балкону. Хазяйка, взнавши, що її товар поїде до України, дарує нам гілочку кавового дерева з ягодами. Душевний народ ці поляки! 
В Гданську ми встигаємо виконати свою програму, помилувавшись краєвидом з ратушної вежі й насолодившись органною музикою у виконанні американського органіста (а якби були тут на тиждень раніше, могли б послухати українського). Ввечері, повертаючись до машини, вирішуємо поповнити запас готівки за допомогою банкомату (до цього ми злоті міняли в обмінниках, а картку використовували для розрахунків в магазинах, в ресторанах і на заправках). Засовуємо картку до банкомату й тільки тут розуміємо, що PIN-код пригадується з великими труднощами. Ну що ж, нібито згадався. Опля - банкомат його не розуміє. Ще одна спроба і з тим же успіхом. Третю спробу вирішили не робити, а злоті виміняти наступного дня в обміннику. З тим і повернулися до готелю. 

21.07 07:00 (СЕТ) Після сніданку розраховуємось з готелем. Неприємна новина - картки для сплати тут не приймають. Ну що ж, це не проблема, в 50 метрах від готелю є банкомат. Але що це таке? "Неможливо підтвердити транзакцію"! Починаю підозрювати, що вчорашні ігри з банкоматом не пройшли безслідно. Повертаємось до готелю, пояснюємо, що повинні проїхатись до центру й знайти обмінник. По дорозі заправляємося бензином, спроба розплатитися карткою знову ж таки результату не дає. Залишаємо тут в якості гарантії один з паспортів і їдемо до центру. Як не дивно, обмінник, що працює в такий ранній час (восьма ранку), знаходимо дуже швидко. Ну що ж, гроші на готель і бензин є, але з великою натяжкою, а нам же ще цілий день їхати Польщею. Пропоную дружині (це її картка) подзвонити в службу підтримки банку-емітента (Укрсоцбанк). Але тут ще одна осічка - рахунок на польському пріпейді, який ми використовували для зв"язку в Польщі (до речі, рекомендую, Heyah від ERA - 1.20грн за хвилину розмови з Україною, це вам не роумінг), спорожнів, а магазини мобільного зв"язку ще зачинено. Ну що ж, наш зворотній шлях все одно лежить через Варшаву, там поповнимо рахунок і звідти й подзвонимо. 
Проїжджаючи через Варшаву, зупиняємося біля одного з магазинів TESCO, швиденько поповнюємо мобільний рахунок і дзвонимо до Укрсоцбанку. Ситуація прояснилась дуже швидко. Картку дійсно заблоковано, й заблокував її банк за підозрою в крадіжці (спроба транзакції з Польщі з невірним пін-кодом). Десятка з два запитань на засипку тримачеві картки, й картку розблоковують. На радощах робимо мегашопінг в TESCO, обідаємо і вирушаємо до кордону. Оскільки дорога вже відома, жодних сюрпризів не виникає. Головний сюрприз чекає нас на кордоні у вигляді неміряної черги машин. Схоже, що ніч ми проведемо тут. 

22.07 06:30 Після шестигодинного стояння й проходження прикордонного контролю ми нарешті на території неньки. З розмов із українцями в черзі і з нашими митниками довідуємося, що недільний ранок - не найкращий час для перетину кордону в зворотньому напрямку. Ну, що вже тепер поробиш це буде інформацією на майбутнє. Фінальний марш-кидок, і ось він, Київ. Столиця зустрічає нас такою ж скаженою спекою, як кількома днями раніше Варшава. Але це не завадить відіспатись після дороги :)

 

Фотозвіт доступний для перегляду тут: sergya.io.ua



Создан 15 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником