До Польщі на авто (Szczyrk)

 
 

До Польщі на авто (Szczyrk)

Поїздка до Польщі, зима 2006-2007



Хронологія подорожі: 

 

21.12

02:30 (EET) - виїзд. 
Дорогу до Рівного описувати не буду, вона вже їжджена-переїжджена. В Рівному поїхав за вказівниками на Луцьк, вони мене повели якимись манівцями, втім, з цілком пристойним дорожним покриттям. Давши гаку, нарешті виїхав на дорогу на Луцьк. Перша її частина (приблизно половина) вузька, далі йде розширення до двох смуг в одному напрямку до самого Луцька. На в"їзді в Луцьк стоїть вказівник на Устілуг. Я повівся на цей жарт і поїхав в об"їзд. На черговому перехресті вказівники зникли остаточно, довелось вступити в контакт з місцевими жителями. З їх допомогою нарешті вибрався на дорогу на Володимир-Волинський. Висновок: Луцьк краще проїжджати через центр (я на зворотньому шляху так і зробив). До Володимира-Волинського дорога хоч і не дуже якісна, зате коротка. Там чергові жарти з об"їздною дорогою, чергове опитування населення, і ми вже наближаємось до кордону (приймач вже впевнено приймає польські станції). 
08:30 (EET). Устілуг - просто село, головна вулиця якого впирається прямо в прикордонну зону. Машин небагато, але вони зовсім не рухаються. Так триває годину, другу... Нарешті десь вдалині, очевидно, піднявся якийсь шлагбаум, бо вся черга дружно посунула вперед. Проїхали наш пункт без зупинок, далі по дорозі, через міст (до речі, Західний Буг), уже й жовнєж під польським прапором, а нас ніхто й не думає перевіряти. Нарешті наблизились до польського пропускного пункту, де й побачили причину свого довгого стояння - телевізійників, що складали апаратуру. Оформлення перетину відбувалось за просунутою процедурою - на одному п"ятачку стояли й наші, й польські прикордонники й митники. Сама процедура відбулась досить швидко, затримав тільки польський митнак, який вирішив перепотрошити всі наші речі. Що значить випорожнити до дна два повноцінних рюкзаки, думаю, всі уявляють. Але й це залишилось позаду. Ось ми вже й у Польщі. Подивився курс обміну в прикордонному обміннику, 2.82 мені здалось не дуже добрим числом, вирішили міняти пізніше. 
12:00 (CЕТ) Перші враження від польських доріг місцевого значення приємні. Ям немає, дорожня розмітка й стовпчики по бокам присутні, вказівники всі на місці. Дуже допомагає, що на вказівниках є не тільки назви населених пунктів, а й номери доріг. І хоч наш маршрут виявився досить звивистим (до Ярослава ми добирались дорогами 74, 850, 17, 865), жодної зупинки не було. Перевага доріг міцевого значення - мала кількість транспорту, тому нижче 90км/год їхали тільки в населених пунктах і на крутих поворотах. В Томашуві Любельському на очі трапився обмінник з курсом 2.84, наміняли в ньому трохи грошей. 
14:30 (CET) Ярослав. Тут ми мали виїхати на загальнонаціональну дорогу 4, на яку я дуже сподівався. Все виправдалось з точністю до навпаки. Дорога лише ненабагато ширша (крім того, місцями розширення до 2 смуг для обгону, як у нас колись було на Одеській трасі), зате забита транспортом. Знайшовся й плюс - мені вдалось прив"язатись до якогось поляка, що йшов 100..120км/год. Скоро він відірвався, але я знайшов іншого. Так, практично без пригод (за винятком великого об"їзду по окружній в Жешуві) добрались до району Тарнува. 
16:30 (СЕТ). Далі почався маленький кошмар. Ділянка Тарнув - Краків реконструюється, багато об"їздів. Враховуючи напруженість транспортного потоку, легко уявити ту тисняву, до якої ми потрапили. Були моменти, коли по 10..15 хвилин доводилось просто стояти, вимкнувши двигун. Результат: неповних 100 км до Кракова ми подолали майже за 3 години :( 
19:00 (СЕТ) Наш маршрут включав до себе Краківський автовокзал (потрібно було придбати квитка на автобус до Львова для дочки), я заздалегідь прокреслив собі маршрут по місту, але катастрофа! чергова розв"язка виявилась перекритою на ремонт. Щоб не об"їжджати півміста, вирішив заїхати зі сторони залізничного вокзалу (в Кракові залізничний і автовокзал розміщені поруч, але по різні боки залізничної колії). Доїхати доїхав, а стати не можу - кругом або заборона зупинки, або вже зайнято. Примостився на якомусь п"ятачку, побіг з дочкою по квитки. Безуспішно - попередній продаж лиже до 17:00. Повертаємося назад, а біля нашої машини вже поліція вже мпілкується з моєю дружиною. Налаштовані не агресивно, але рішуче. Тим не менше вдалось їх переконати, що ми вперше машиною в місті, що зупинились на секундочку й що ми більш не будемо :roll: В результаті нас відпустили з богом, і я рвонув шукати дорогу на Катовіце, де мав залишити дочку в її знайомих. 
20:00 (СЕТ). Ось нарешті й польська платна дорога. Нічого особливого - по дві смуги в кожному напрямку, але обгорождені, розмічені, частково освітлені, з якісними розв"язками. На в"їзді й виїзді - пункти оплати, на кожному беруть по 6.50 злотих. Дозволена швидкість - 130 км/год, але реально виходить менше із-за великої кількості фур і автобусів на 1-й смузі. 
20:30 (СЕТ) В"їжджаємо в Катовіце, знаходимо виїзд з швидкісної траси якнайближче до центру. Далі - знову опитування, бо крім адреси, куди маємо добратися. не знаємо нічого. Втім, за допомогою продавців магазину при АЗС потрібну дорогу вдалося знайти швидко, як і точку, де дочку вже чекали. Розпитали в них про виїзд на Бєльсько Бялу, поїхали і знову катастрофа! не знаходжу того повороту, на який мені порадили їхати. Зупинитись ніде - суцільні розв"язки, мости, тунелі, немає навіть обочини. І жодного вкзівника на Бєльсько Бялу! Шукаю якого-небудь з"їзду з магістралі на звичайну вуличку. Доки знайшов, опинився бозна де. Довго шукав, в кого спитати дорогу. Нарешті якийсь таксист показав напрямок, їдучи яким, я мав побачити потрібний вказівник. Ще кілька поворотів, і Катовіце позаду. 
21:30 (СЕТ) Дорога на Бєльсько Бялу така ж широка й якісна, як і та платна, по якій їхали перед тим. Єдина різниця - перехрестя зі світлофорами замість розв"язок і пішохідні переходи. Багато освітлених ділянок, майже кругом в дорожне полотно вмуровані світловідбивні елементи, що повторюють розмітку. Дуже гарно й дуже допомагає комфортній їзді. До самої Бєльсько Бяли доїхали без жодних проблем, на в"їзді в місто зупинився на АЗС, щоб розпитати про дорогу до Щирка. Відповідь проста: їхати прямо. Так і роблю. Проїхали центр міста, їдемо далі (вже вузькою місцевою дорогою). Вказівники постійно нагадують, де Щирк. Ще кілометрів з 20, і от наш кінцевий пункт. Легко знаходимо поворот на потрібну вулицю, деремось нею вгору, легенький серпантин, що це? невже сніг? точно, дорога й земля навколо притрушені. З"їзд на грунтову доріжку прямо в ліс, останні метри - приїхали. Цікаво, чи чекають нас в такий пізній час (23:15)? Вивляється, чекають, проводять до номера, який перевершує всі мої сподівання - дві великі кімнати, величезний санвузол, величезний чи то балкон, чи то тераса. Відмитись - і спати, спати, спати!

 

22.12
Поїздка в Краків із повторною спробою купити квиток на автобус. Нічого особливого не сталось, погуляли по старому Кракову, поїли на Ринковій площі польського народного фаст-фуду (смажені ковбаски, бігос, свиняча ніжка і тд і тп), випили вареного вина. Відвідали новозбудований торгівельний центр Galeria Krakowska. В Катовіцьких хитросплетеннях почав потихеньку орієнтуватись. Дуже б пригодилась карта міста.

 

23.12 
Згідно офіційній інформації, гірськолижні траси не функціонують. Тому вирішуємо прогулятись в гори пішки. Прямо біля пансіону проходить туристична стежка, через певні інтервали розмічена кольоровими значками на деревах, стовпах і каменях і вказівниками (знайома ще з Словаччини картина). Деремось вгору, снігу стає все більше. Година-друга, і ми на перевалі. Висота - близько тисячі метрів, навколо, скільки сягає око, гори, ліси й сніги. А посеред цієї краси просто поруч з нами гірськолижна траса з бугельним підйомником, засипана снігом, покинута й безлюдна :shock: Не чекав я такого від поляків... 
Повертаємося назад, проходимо повз самотній котедж з загадковим надписом "Буфет". Жодних ознак життя. Але апетит і цікавість беруть своє. Дзвоню в зачинені двері, мені відчиняє хазяйка. "Ваш буфет працює?" "Проходьте, будь-ласка". Опиняємось в залі з обідніми столами. Нам пропонують вареники з кількома начинками, все ті ж свинячі ніжки, бігос, напої. Оце, я розумію, підприємливість! Впевнений, ми були там в той день єдиними клієнтами :D 
Поки гуляли, вже й стемніло. Ввечері проїхались в Бєльсько Бялу за покупками. Відвідали три торгівельні центри - "TESCO", "Leroy Merlin", "Auchan". Кожен з них сміливо заткне за пояс будь-який київський торгівельний центр, а це ж далеко не найбільше місто Польщі! Дня як не бувало.

 

24.12 
Зранку вирішили проїхатись на екскурсію до міста Вісла. Дорога туди йде через гірський перевал. Деремось серпантином, досягаємо верхньої точки... Ой, що це??? Поруч з дорогою гірськолижний комплекс, траса, підйомники, і все це працює на повну силу! Екскурсія моментально відміняється, на максимальній швидкості повертаємось в номер, переодягаємось, і назад. Залишили машину на платній стоянці, без проблем знайшли пункт прокату спорядження, нам моментально підібрали все необхідне (лижі, черевики, палиці). Що з цим робити? Доведеться йти до школи. Школа теж поруч, інструктор ніби весь день тільки й чекав на нас. Починаємо навіть не з азів, а з передслів"я - як стати на лижі, як застебнути кріплення. Далі - більше: відпрацювання стійки, переміщення по снігу. І от переходимо до вищої математики: спуск плугом :mrgreen: . Повороти, гальмування, падіння, користування бугельними підйомниками... Все в порядку, можна переходити до самостійних спусків. Незчулися, як почало темніти. Пора повертатися, в пансіоні на нас чекає святкова вечеря, яку нам приготувала хазяйка, так звані колаце. Адже сьогодні святий вечір, по-польськи, wigilia. Дванадцять пісних страв плюс напої, який же шлунок це може витримати? А нічого, витримав 8) Що ж, до скарбнички національних традицій проведення святого вечора додалась польська (українська й словацька вже там)

 

25.12 
Зранку бігом на трасу. Все те ж саме, що й минулого дня, але погода краща (напередодні було похмуро, а сьогодні проглядає сонце) й народу більше. Очевидно, інформація про відкриття траси на перевалі розходиться, як кола по воді. Напрацьовуємо техніку спуску 8) 
Я вирішив спробувати себе на більш крутій трасі (до неї веде окремий підйомник). Піднявся, з"їхав... Позбирав навколо свої лижі, палиці, окуляри, вирішив поки тренуватись на чомусь більш пологому :mrgreen: Знову день промайнув як одна коротка мить.

 

26.12 
День від"їзду. Зранку спакувались, розпрощались із хазяями, виїхали... не додому, звісно ж, а на катання :D Народу вже зовсім багато, кататись стає некомфортно. Зате в самому Щирку, користуючись зниженням температури, інтенсивно насипають штучний сніг. Обіцяють з 27-го числа відкриття більшості трас. Ну, нас це вже не стосується. Відкатали своє до обіду, спустились до селища пообідати, заправили бак під зав"язку, і вирушили додому. 
16:00 (СЕТ) 
Дружина відважно сіла за кермо, я за штурмана. Маршрут вже відомий, їдемо сміливіше. Гак на Катовіце зрізаємо, виїжджаємо на платну дорогу. 
17:30 (СЕТ) 
Краків об"їжджаємо по окружній, виходимо в район Вєлічки (якщо хто знає, це містечко зі знаменитими соляними шахтами). Далі - по розкопаній дорозі з об"їздами. Але - о диво - жодних заторів. Очевидно, передсвяткова гарячка вляглась, машин стало менше. 
20:30 (СЕТ) 
Ярослав. З"їжджаємо на місцеву дорогу, я знову сідаю за кермо. Ех, штурманити було краще :roll: 
00:30 (ЕЕТ) 
Кордон. Поляки забирають паспорти, надовго зникають. Пауза явно затягується. Нарешті з будки з"являється польський прикордонник, кличе мене до себе. "У нас велика проблема, ви не відмічені як особи, що в"їхали на територію Польщі. Ви що, не давали паспорти для перевірки?" "Давав" "Ой, це дуже велика проблема. Ви фактично нелегально знаходитесь на території Польщі" "Як я можу з дійсними паспортами й дійсною польською візою, перетнувши кордон на спеціально обладнаному пункті, стати нелегалом?? :mrgreen: " Очевидно, я взяв вірний тон, поляки змінили тему. "Ну, бачте, це дуже велика проблема, маєте зачекати трохи" "Ну, зачекаємо, чому ж ні". Повертаюсь до машини, сидимо, слухаємо приймач (до речі, в Польщі я вперше в своєму житті бачив в дії фічу RDS - автоматичне підхоплення приймачем станції з іншого передавача, це дає змогу забути про постійні пошуки санцій під час поїздки). Ще з півгодини чекання, нарешті нам повертають паспорти. Переходимо до своїх прикордонників. Розговорився з дівчиною в формі. Виявляється, я був правий, перевівши стрілки на самих поляків. Це їх недогляд, за який вони можуть серйозно відповідати перед своїм начальством. 
01:30 (ЕЕТ) 
От і Батьківщина. До кордону я дотяг з майже порожнім баком, тому зразу на заправку. УКРНАФТА здалась мені такою, що найбільш заслуговує на довіру, тому залився в них під зав"язку (бензин виявився цілком пристойним). Пам"ятаючи приколи з об"їздними дорогами в Володимирі-Волинському й Луцьку, ці міста проїжджав через центр. 
06:00 (ЕЕТ) 
Виїхали на трасу Житомир-Київ, я передав кермо дружині й заліг відпочивати. 
08:00 (ЕЕТ) 
Хтось штовхає в плече. Що сталось? А, приїхали...

 

Фотозвіт: sergya.io.ua



Создан 15 апр 2011



  Комментарии       
Всего 2, последний 5 лет назад
Володимир 29 мая 2012 ответить
Цікава історія :) Якщо потрібна буде віза, звертайтесь, зроблю знижку - http://ostarbeiter.vn.ua/
Павло 06 янв 2013 ответить
Корисна інформація. Також пропоную послуги для оформлення різних типів віз. Зараз саме новоріяні акції - великі знижки http://viza.vn.ua/
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником