8 Березня в Буковелі

 
 

8 Березня в Буковелі

Відпочинок в Буковелі, весна 2009



З різних життєвих обставин експромтом народилась ідея наздогнати тікаючу зиму в Карпатах. Сказано - зроблено. Через інтернет знайшов і забронював підходящий за моїми запитами готель, підкачав колеса, кинув в багажник речі, поруч посадив дружину, і поїздка почалась.
Виїхали з Києва о 2-й годині ночі з п"ятниці на суботу. Як назло, всю ніч нас супроводжував туман. Плюнувши на принципи, поїхав зі швидкістю 80..90. Коли розвиднілось, стало легше. Айгоу повів нас через Житомир - Чуднів - Тернопіль - Івано-Франківськ. 
Десь о 8й вже були в Тернополі, підзаправились і рушили далі. Зразу за містом відбувся контакт з ДАІшниками, які чатували незадовго перед поворотом на Микулинці. Як пояснив суть справи один з них, ми проїхали в крайньому лівому ряду прямо, а знак зобов"язував з цього ряду їхати лише наліво. За кермом була дружина, то вона й пішла розбиратись. Хвилин з десять їй вистачило, щоб переконати ДАІшників не тратити час на складення протоколу (акцент було зроблено на тому, що ми рухалися в щільному потоці автомобілів, тому будь-які маневри в районі повороту привели б до створення аварійної ситуації). Справедливості ради скажу, що ні тоді, ні на зворотньому шляху я цього знаку так і не зміг побачити, не впевнений, що він взагалі існує.
Далі без особливих подій добрались до Івано-Франківська. Айгоу запропонував нам рухатися через центр міста. Це мене влаштовувало, бо я ніколи не був у цьому місті, а також мав надію дорогою натрапити на якийсь фаст-фуд. Скажу зразу, зі сніданком нам не пощастило, місто побачив дуже побіжно, зате втратив багато часу на маневрування.
Як тільки виїхали з Івано-Франківська, пішов густий сніг, і я зрозумів, що гори вже близько. До кінцевого пункту подорожі - села Яблуниця - залишилося зовсім небагато, і десь об 11й ми вже в"їхали в село. Про готель "Горгани" Айгоу не знав нічого :D , тому довелося звернутися до старовинного способу орієнтування - опитування місцевого населення, причому цілком ефективно, за 10 хвилин ми вже були біля готелю.
Розмістились, перекусили в колибі прямо під готелем, взяли напрокат лижі (знову ж таки в закладі біля готелю), і бігом до Буковелю. Вперше цей маршрут (близько 15км) зайняв майже півгодини (потім, призвичаївшись до дороги, я став долати його десь за 15 хвилин). Завершальний відрізок чимось мені нагадав дорогу в Дем"янівській долині в Словаччині, тільки ще вужчий і покрученіший. А в"їзд на територію Буковеля ще й сильно розбитий. Знайшов якесь місце для паркування (як потім виявилося, страшенно невдале, далеко від підйомнику, та ще й в болоті). 
Лижі на плечі, вперед до кас. Каси приємно здивували одноразовими безконтактними скі-пасами (в Ясні, наприклад, за безконтактну картку потрібно заплатити 5 євро застави й потім здавати назад до каси). Ще більше приємне здивування викликала величезна, як на мене, кількість підйомників. Розбиратися довелося на ходу, кишенькова карта, яку я взяв в касі, допомагала слабко, бо швидко розкисла від мокрого снігу, що без упину продовжував падати з неба (Чому б не друкувати карти на більш цупкому папері? Наприклад, карта, якою я користувався в Ясні, хоч і розтріпана, але все ще придатна, десь лежить в мене в шухляді) Також досить незвичним виявилось, що маршрути, відмічені на карті як траси, насправді є комбінацією власне трас і траверсів між ними. В багатьох місцях потрібно добряче впиратися лижами й палицями, щоб проїхати абсолютно горизонтальні ділянки. Зате самі траси справили приємне враження, хоча вже й були досить сильно розбиті великою кількістю катальників. 
Три години катання промайнули зовсім непомітно. Чистимо інвентар, вантажимося до авто і пробуємо вирушати до готелю. Марна справа - на виїзд величезний натовп автомобілів. Приймаємо Соломонове рішення - полишаємо машину і йдемо до ресторану на обід. Рішення виявилося вірним, поки ми смачно попоїли, машини розсмоктались. Повертаємося до готелю. Маленька прогулянка навколо готелю - і бігом спати, попередня безсонна ніч далася взнаки.

Добавлено спустя 33 минуты 19 секунд:
8 березня встали досить рано, о 8й поснідали (сніданок входить до вартості проживання) і бігом на Буковель в надії до 9ї придбати в касі пільгові скі-паси. Не тут-то було, під"їздна дорога до Буковеля вщерть забита транспортом. Рухаємося зі швидкістю равлика-стайєра, вже десь на початку 10ї бачимо причину ажіотажу - автобус на зустрічному курсі прочесав бік якійсь легковушці (До речі, за три дні на дорозі, що веде до Буковеля, ми спостерігали чотири ДТП. От вам і культура водіння!) Ну що ж, далі добираємося без проблем, маючи вже певний досвід, паркуємося прямо біля підйомника. Поруч стоїть Ceed з клубною наклейкою. Фа-фа! :D 
Маючи цілоденні скі-паси, присвячуємо день знайомству зі всіма гірськолижними трасами. Чим вони мені подобаються - більш пристосовані до потреб початківців. Більшість "червоних" трас" в Ясні були б позначені синьою фарбою 8) Багато лісових напівтрас, напівтраверсів, де можна просто їхати розслабившись і милуватися природою навколо, тим більш що знову засніжило.
Десь о 4й ноги застрайкували. Що ж, хорошого в міру. Зате встигли виїхати з Буковеля раніше, ніж почався вечірній ажіотаж. День завершився святковими посиділками в готельному ресторанчику.
9 березня піднялись ще раніше, о пів-на восьму поснідали, зразу вирушили і таки встигли на продаж акційних скі-пасів :D 
За попередній день із розміщенням трас і підйомників познайомились досить непогано, тому зразу перемістились до тих спусків, які напередодні сподобалися найбільше. Спробували себе на "чорних" трасах. Нічого, їхати можна, але особливого задоволення не отримується - всі зусилля ідуть на те, щоб не впасти. Ну що ж, будемо й надалі підвищувати майстерність! 8) 
Скі-паси було придбано на пів-дня, тому після після 1ї години дня вже були біля готелю, до якого встигли звикнути. Віддаємо лижі, ключі від номеру, тепер попереду лежить зворотня дорога. Базарчик в Яремче просто неможливо оминути, затарюємось карпатськими сувенірами. Після Яремче сніг навколо практично зник, повертаємося до весни :) Зворотню дорогу я збудував в об"їзд Івано-Франківська, чим, схоже, зекономив як мінімум півгодини часу. Решта дороги не варта детального опису, варто відзначити лише придорожню кафешку в районі Любара з несподівано смачними стравами. Десь опівночі ми вже вдома. Попереду новий робочий тиждень, а від подорожі знову залишилися лише спогади:connie_pilot: 

Ось кілька фоток з цієї поїздки: sergya.io.ua


Додам в якості резюме: Буковель - цілком пристойний навіть за міжнароднами мірками гірськолижний курорт, хоча в деяких моментах там все ж спостерігається певний наліт совковості. Ну що ж, ми всі звідти родом :D



Создан 15 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником