Словаччина->Низькі Татри->Ясна

 
 

Словаччина->Низькі Татри->Ясна

Відпочинок в Словаччині, зима 2007-2008



Для початку - з чого почати? Можна було б розповісти у дрібницях про всю візову біганину або пошуки підходящого лижного спорядження, але все ж я краще обмежусь максимально сухим викладом самої поїздки. Отож, двоє позитивно налаштованих КІАмандрівників стартують у напрямку на словацькі Низькі Татри на автомобілі КІА РІО.

02.02, 06:00
Виїзд з Києва в напрямку Житомир-Рівне-Львів. Тут все добре знайоме - двосмугова дорога до Рівного в об"їзд Житомира, окружна навколо Рівного (повністю розбита після зимових морозів), сильно розбита ділянка від Рівного до повороту на Броди й новенький асфальт від Бродів до Львова. Львів об"їхали по окружній (теж переважно реконструйованій), далі новою дорогою до Стрия. На в"їзді до Стрия побачили величезний затор з фур у напрямку на транзитний проїзд, тому я вирішив знайти проїзд через центр міста. Це виявилось простою справою, і от ми вже наближаємося до Карпат. 
02.02, 13:00
Чим вище піднімаємось у гори, тим сильніший дощ полоще нашу машину. В районі Тухольки вже суцільна злива. Стає очевидним, що початковий план їхати прямо на Перечин через Тур"ї Ремети, а звідти на пропускний пункт Малий Березний доведеться скасувати. Рухаємось на Мукачево, а звідти в Ужгород. 
02.02, 16:00
Користуючись нагодою, вирішуємо оцінити обстановку на Ужгородському переході. Обстановка там на диво спокійна, тому вирішуємо перетинати кордон саме тут.
Наші візи стартують з 3-го лютого, часу маємо досить, тому влаштовуємо собі вечерю у "Деці у нотара", а потім заночовуємо у невеликому готельчику на Руській вулиці.

03.02, 04:00
Під"їжджаємо до пропускного пункту. Жодної машини, мінімум формальностей з сторони наших прикордонників і митників, і ось ми вже перед словацьким шлагбаумом. Тут пожвавлення, у черзі десь із 30 автомобілів. В словацький зоні контролю видніється ще більше машин - десь із півсотні. Проходження контролю відбувається у чотири смуги. Ну, що ж - могло б бути гірше.
03.02, 06:00 (05:00 ЕЕТ)
Після середньої ретельності огляду отримуємо заповітні печатки в паспортах і в"їжджаємо на словацьку територію, рухаємось на Міхаловце. Ще темно, підморожує. На черговому віражі переконуюсь, що на дорозі ожеледиця. Втім, словацький "Матадор", очевидно, з поваги до рідних доріг, тримає дуже пристойно, тому швидкість руху майже не знижую, а через деякий час ожеледиця змінюється на засолений асфальт. Біля дороги на боці лежить фура - комусь не повезло.
03.02, 07:30 ЕЕТ
В"їжджаємо до Прешова. Тут у нас за планом невелика прогулянка й сніданок. Перед 8-ю годиною починають інтенсивно дзвонити у численних церквах - недільна служба. Заглядаємо до кількох із них - євангелістської, римо- і греко-католицької. Непоганий коктейль! 
03.02, 09:30 ЕЕТ
Починається останній етап нашого перегону - Прешов-Попрад-Ліптовскі Мікулаш. Тут я став свідком курйозного (хоча для учасників - не дуже) епізоду. Раніше я вважав словаків досить дисциплінованими водіями. Але на черговому затяжному спуску з суцільною розділювальною смугою мене обігнали зразу кілька машин. А внизу їх вже чекала поліцейська засада. Точно як у нас! :D 
03.02, 11:30 ЕЕТ
Ось і основна мета нашої поїздки - Дем"яновська долина. При самому її початку є сільце Павчина Легота, де маємо заброньований номер у пансіоні, звертаємо туди. Неймовірно, кругом справжній сніг! Ми, звісно, за ним сюди й приїхали, але не очікували, що він не тільки в горах, але й в долині :D 
Свій пансіон знаходимо практично зразу, хазяйка нас вже чекає. От і все, можна заносити речі.

03.02 14:00 ЕЕТ
Після змивання дорожньої пилюки, переодягання й невеликого відпочинку виїжджаємо на рекогносцировку. Мета - виміняти певну кількість готівки, прикупитись продуктів, знайти лижі напрокат, ознайомитися з трасами й, якщо встигнемо, покататись. Зразу скажу, останній пункт нам реалізувати не вдалось. Зате ми проїхались долиною до самого гірськолижного центру і вточнюємо для себе деякі цікаві сторони його функціонування.
Перед в"їздом до долини розташовано величезну автостоянку. З ранку й до обіду дорогу перекривають і всі автомобілі направляють на стоянку. Подальше переміщення по долині здійснюється безкоштовними автобусами. В верхній частині долини розміщено три гірськолижні осередки - Заградки, Бієла Путь, Отупне. Кожен осередок має власну автостоянку й приміщення з касами, пунктом прокату, інформатором, туалетами й іншим сервісом. Від осередків вгору йдуть підйомники. Деякі гірськолижні траси мають штучне освітлення й у вечірній час виглядають просто феєрично.
Оскільки селище, де ми мешкаємо, розташовано вище по долині від пункту пропуску, ми можемо вільно їздити долиною на власному автомобілі. Отже, з думками про майбутній активний відпочинок повертаємося в номер.

04.02 08:00 ЕЕТ
Перший день присвячуємо осередку "Бієла Путь". Траса №13 в його нижній частині - рай для початківців. Зовсім полога, насична буфетами, з 4-місним крісельним підйомником, з штучним освітленням, лижними школами. Життя тут кипить, особливо ближче до обіду, коли з прилеглих готелів вибираються заспані туристи.
Відполірувавши до блиску "дитячу" трасу, ризикую піднятись вище, на Лукову, звідки вниз ідуть "чорна" траса №7 і "червона" №1-2. Ну, піднятись підйомником - не штука. Нагорі туман і паморозь. За лічені хвилини на одязі з"являються крижані голочки. Видимість майже нульова. Але діватись нІкуди, починаю спуск по "червоній". Ну, це вам не дитячий спуск, на розгалуження трас №1 і №2 скочуюсь весь в снігу, синцях і без шапки. Зате тут нормальна видимість, і назад на "Бієлу Путь" по трасі №2 спускаюсь вже майже без падінь. Вражень вистачило на цілий день!
Ближче до вечора починається дощик. Якось страшнувато - чи не змиє сніг з трас.

05.02 08:00 ЕЕТ
Незважаючи на вчорашні страхи, погода чудова - сонце з легким морозцем. Траси в чудовому стані. Падіння попереднього дня й загальна детренованість даються взнаки, тому без особливих фантазій до обіду поліруємо "дитячу" трасу, а після обіду вирішуємо відновитися в аквапарку "Татраландія" в Ліптовському Мікулаші. 
05.02 15:00 ЕЕТ
Відвідування аквапарку залишає приємні спогади. Його основою є природна термальна мінеральна вода, тому найбільше з усього, що там пропонується, мені сподобався релаксаційний басейн з водою +38°С і гідромасажними форсунками. Також справила враження гірка для спуску вдвох на гумовій приспособі. Одним словом, 3 години (стандартний час відвідування, що не вимагає додаткової оплати) промайнули швидко й без жодного напруження.

06.02 08:00 ЕЕТ
Міняємо дислокацію, ставимо машину на стоянку біля осередку "Заградки". Його фішка - 6-місний крісельний підйомник новітньої конструкції, так званий "Бабблджет". З його особливостей слід відмітити можливість від"єднання крісел від тросу, завдяки чому вони при посадці й висадці пригальмовують, а на марші набирають досить велику швидкість. Наша мета - піднятись на підйомнику нагору і звідти спуститися трасою №5, так званою "туристичною", вона порівняно проста (в усякому разі, позначена синім кольором), досить довга й пролягає лісом. Єдиним її мінусом для нас є те, що між верхньо. станцією підйомника і початком траси лежить невеликий відрізок "червоної" траси, який доведеться подолати. Дружина, яка має такий самий мінімальний досвід гірських лиж, що й я, має до того ж розвинений інстинкт самозбереження, тому її доводиться досить довго умовляти почати спуск. Але не всетак страшно, як здавалось, і ми вже котимося вниз серед гірського лісу. Траса, як на мене, є чудовою, єдина її невигода - відсутність штучного засніження, із-за цього в крутих місцях вона помітно розбита.
Після першого спуску залишаю дружину знімати стрес гарячим вином, а сам по гарячих слідах з"їжджаю тією ж трасою вдруге, більш динамічно. Просто краса!
Однак, сил на подальше катання вже практично не залишилось, залишаємо цю місцину й повертаємося до номеру, щоб після невеликого релаксу відвідати Ліптовський Мікулаш.
06.02 15:00 ЕЕТ
Містечко зовсім невелике, тому милування місцевими цікавостями вичерпується вже через півгодини. Переходимо до шопінгу :D 
Ближче до вечора почуваюся зовсім розбитим, все ниє. Вимірювання температури проясняє картину - 38.2°С Ну. цим мене не злякати. Проводжу на собі інтенсивні терапевтичні заходи :pooh_honey: :pooh_honey:

07.02 08:00 ЕЕТ
Зранку пораніше приїжджаємо до осередку "Бієла путь" подивитися широко анонсовані змагання у гігантському слаломі в рамках Кубку Європи.
З самого ранку починається густий снігопад. Продираємось автомобілем крізь хурделицю, підйом якось зразу став набагато крутішим :shock: 
На стоянку нас ввічливо, але твердо не пускають - вона зарезервована для учасників і організаторів змагань. Нічого не поробиш, доводиться ставати в добрих 300м від підйомнику і потім пхатись в гірськолижних черевиках через сугроби.
Початок змагань все відкладається, в його очікуванні катаємось по вже до болю знайомій "дитячій" трасі. І ось нарешті оголошують старти. Ну що ж, є на що подивитися, ці хлопці катаються дещо швидше, ніж ми :D 

08.02 08:00 ЕЕТ
Настає останній наш лижний день. Змагання продовжується, али ми вже їх надивилися вдосталь. Денна програма - запаркуватися біля "Бієла путь", піднятись підйомником до розвилки, звідти через траверс №16 потрапити до осередку "Отупне" і подивитися на тамтешні траси.
Сказано - зроблено. Траверс виявляється дуже простим і мальовничим. Кілька хвилин ненапруженої їзди - і ми на "Отупному". Для підйому вибираємо кабінковий підйомник, по-преше, такого ми ще не бачили, по-друге він везе нас на початок "синьої" траси №10. Підйом кабінкою дещо розчарував - по-перше, зайві рухи на знімання-надягання лиж, по-друге, через пластикове засклення кабінки видно поганенько.
Траса №10 виглядає дійсно вельми простою, до того ж, в її верхній частині розміщено бугельний підйомник самообслуговування. Кілька разів курсуємо з його використанням. Потім ідемо на спуск до самого низу. І в нижній частині траси натрапляємо на сюрприз у вигляді досить крутої ділянки. Тут скупчилися початківці з однаково ошелешеними обличчями - як же, все було так добре, і на тобі! Але нас таким вже не злякати. Швиденько спускаємось і знаходимо бугельний підйомник, що має доправити нас до "синьої" траси №7а. Так це справжній подарунок таким лижникам, як ми, котрим на дитячих трасах вже нецікаво, а на "червоних" ще тяжко! Траса йде вниз кількома каскадами, крутіші ділянки переміжаються з пологішими. Тут і швидкість можна непогану досягти, і їхати не страшно :D От якби вона ще довшою була!
Залишок лижного дня присвячуємо новознайденій трасі, надвечір повертаємо лижі в прокатний пункт, вечір проходить у передвід"їздних клопотах - рано-вранці нам вирушати до Братіслави.

09.02 06:00 ЕЕТ
У Братіславі нас чекають приятелі, тому поспішаємо у братіславському напрямку. До Поважської Бистриці дорога йде долиною між гір, які місцями майже змикаються над головою. Далі починається швидкісна траса, яка без проблем приводить нас до самої Братіслави.
09.02 12:00 ЕЕТ
Наші приятелі, знаючи, що наші шенгенські візи дають нам можливість перетинати європейські кордони, влаштували нам сюрприз у вигляді екскурсії до Відня. Вантажимось до просторого Hyundai Trajet і вирушаємо. Майже зразу за Братіславою вже й австрійський кордон. Всі атрибути прикордонного переходу присутні, але не функціонують, машини просто проїжджають на зниженій швидкості. Шенген! 8) 
Про сам Відень розповісти неможливо, там просто потрібно побувати. Можу сказати лише одне - і пів-дня, і цілого дня для ознайомлення з ним, звісно, дуже мало. Ми просто прогулялись містом, випили місцевого вареного вина, відвідали кав"ярню, спробували проникнутись місцевим духом. Назад повертались уже в сутінках, дорогою мали змогу помилуватись яскраво освітленим нафтопереробним заводом OMV, що у вечірній сині виглядав просто феєрично.

10.02 09:00 ЕЕТ
Пора додому. На хвилі шенгенської ейфорії вирішую повертатися до України через Угорщину. Ця дорога досить пряма, до того ж, майже повністю пролягає швидкісними дорогами. Прощаємосья з приятелями й перед від"їздом здійснюємо невеликі закупівлі в торгівельній місцевості в Трнавці. Нам вдалося вкластись в шість годин :D 
10.02 17:00 ЕЕТ
Нарешті виїжджаємо з Братіслави. В тридцяти кілометрах досягаємо угорського кордону. Та ж сама пустка, що й на австрійському. На найближчій АЗС сплачуємо проїзд швидкісними дорогами. Як виявляється, зараз для цього непотрібно наклеювати на скло марку, дані про номер машини й сплату просто заносяться до централізованої бази. Відразу за АЗС виїзд на швидкісну М1 у напрямку на Будапешт.
10.02 19:00 ЕЕТ
Під"їжджаємо до Будапешту. роблю дурницю - їду не через місто, а за вказівниками по окружній М0. А вона, як виявляється, не виводить нас на М3, яка нам потрібна, а закінчується десь напівдорозі. В результаті все одно в"їжджаємо в місто, але при цьому робимо великий гак. Друзі, не повторюйте мій трюк, а просто перетинайте Будапешт наскрізь! :drive: 
10.02 22:00 ЕЕТ
В районі Нйїредьхази швидкісна траса закінчується ц переходить у звичайну дорогу на Чоп. Але туди нам не потрібно, звертаємо на дорогу 41 на Берегове.
10.02 23:00 ЕЕТ
Кордон. Чим мене втішають угорські прикордонники й митники на цьому пункті пропуску, це своїм повним незнанням жодної мови крім рідної угорської. Завдяки цьому спілкування зводиться до мінімуму: -"Словакія?" -"Словакія" -"Шенген?" -"Шенген" Кордон перетинаємо за рекордні 10 хвилин! :) 

11.02 00:00 Дорога від кордону до Києва не містить жодних елементів новизни. Серед ночі робимо двогодинну зупинку для відпочинку. О 3-й пополудні ми вже вдома. Нашвидкоруч розібравши речі, берусь до роботи - мій робочий день вже розпочався. Кінець магії подорожей, попереду знову будні! :(

 

Фотозвіт тут: sergya.io.ua



Создан 15 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником