Новорічне турне: Франківськ і околиці, Словаччина, Австрія

 
 

Новорічне турне: Франківськ і околиці, Словаччина, Австрія

Новорічна подорож, зима 2009-2010



Кілька слів про те, чому ми обрали такий складний план. Все пояснюється дуже просто. Спочатку в мене планувалось лише кілька днів вихідних, і було вирішено провести їх в якій-небудь внутрішній туристичній поїздці. А вже коли було придбано тур до Франківщини, згори звалився майже ще один тиждень вільних днів. От їх ми й використали для чергового знайомства з Європою.

Тепер, власне, про поїздку.
Виїхали з Києва опівночі 31 грудня. Першої пригоди не довелося довго чекати. Навітел повів мене Чопською трасою до Бродів, далі довелося звертати на місцеву трасу в бік села Підгірці. Глуха ніч, снігопад, навколо ні душі, і тут Навітел заявляє, що подальшої дороги знайти не може:shock: :D Довелося вантажити старий добрий iGo і залишок шляху до Івано-Франківську долати нетореними розбитими шляхами. Ну, то таке, невеличке бойове хрещення.
Франківська частина поїздки мені сподобалася тим, чим мені завжди подобаються організовані туристичні поїздки. Нічого не треба думати, утримуватися від алкоголю не обов"язково, дорогою в автобусі можна відіспатися і т.д. За час перебування ми відвідали скелі Довбуша, Манявський скит, Буковель (заодно й на лижах покатались), Яремче, Ворохту, Коломию. Було організовано й новорічний банкет. Взагалі й у цілому програма мені сподобалась, так що можу зі спокійною совістю назвати фірму - організатор: http://karfagen.com.ua/

3 січня ввечері ми розпрощалися зі своєю групою й вирушили на Ужгород. В горах звична в зимовий період картина - дощ зі снігом. Прикордонний перехід пройшов на диво спокійно, машин майже не було. О 1-й ночі ми вже в"їхали до Словаччини. Далі - звичайний хід конем: Вишне Немецке - Кошіце, там наліво, і в Угорщину. Добираємося до швидкісної траси М3 (не забувши попередньо сплатити проїзд по автобанам) і через Будапешт і трасу М1 дуже швидко наближаємося до Братіслави. Але за якихось сотню кілометрів до неї довелося спинитись: густий туман майже до нуля зменшив видимість. З годинку подрімали в машині, а там вже й розсвіло. Десь о 9-й ми вже вдома в гостинних хазяїв, словацької родини, з якою приятелюємо вже не перше десятиріччя.

4 січня ми провели в прогулянках Братіславою. Добре знайоме, але від цього не менш притягаюче місто. З братіславських приємних сюрпризів запам"яталось одне кафе, де подають гарячий шоколад (словацькою "чоколадОвня"). Шоколад там дійсно неймовірний :dance:

5 січня рано-вранці вирушаємо до Зальцбургу. Маршрут простий: Братіслава - Відень (або, точніше, мимо Відня) - Зальцбург. Дорогою зробили лише одну зупинку, заправили машину бензином (неймовірно, але факт - бензин в Австрії дешевший. ніж у Словаччині), а себе - бутербродами.
Десь о 12-й дня ми вже в Зальцбурзі. Місто зустрічає нас справжньою зимовою погодою, сонце й сніг приємно контрастують із туманом, що супроводжував нас всю дорогу. Завдяки iGo без проблем добралися до заздалегідь заброньованого готелю. Залишили там речі й авто і бігом на прогулянку, знайомитися з європейською культурною столицею.
Враження від Зальцбургу занадто строкаті, щоб їх можна було змалювати словами. Сподіваюсь, фотографії хоча б частково їх передають. Скажу лише, що місто могло б здатися мені зовсім казковим, якби прямо посеред історичного центру поряд із різнобарвними мініатюрними магазинчиками не зустрічались добре знайомі магазини H & M, ZARA та їм подібні.

6 січня також пройшло в зануренні в Зальцбург. Крім іншого відвідали фортецю на верхівці гори, причому, проігнорувавши фунікулер, піднялися туди пішки. Раджу всім робити саме так, якщо не хочете втратити добру половину вражень.
Ввечері влаштували собі прощальну вечірку в місцевому пабі. Я спокусився стравою під назвою "rippeln" (ребра) і отримав повну миску запечених реберець. Смакота неймовірна, але й часу займає немало, бо кожне реберко треба обгризти.

7 січня вранці, розпрощавшись із Зальцбургом, вирушили в напрямку на Dachstein West. На відміну від дороги до Зальцбургу, яка практично вся пролягла автобанами, на цей раз довелося їхати "сільськими" гірськими дорогами. Вчергове відчув сором за свою державу, де найкращі дороги не можуть конкурувати із австрійськими путівцями.
Австрійські гірськолижні траси... Ех, що тут казати. Там просто треба побувати. Жодного разу до цього я в очі не бачив трас, на які потрібно підніматися 10..15 хвилин швидкісною кабінкою. Масштаби настільки вражаючі, що починаєш відчувати себе піщинкою. Що стосується сервісу, то всіх буковельських працівників прокату лиж я б силоміць направляв на стажування до Австрії, нехай би подивились, як воно в світі буває. Троє людей одночасно підбирають тобі комплект, одягають і застібають тобі черевики і наперебій цікавляться, наскільки тобі зручно і наскільки все тебе влаштовує.
День промайнув як одна мить. Вже й смеркає, потрібно виїжджати.

8 січня нічим особливим не згадується. В планах було відвідання Відня, але сильний дощ зі снігом призвів до змін в планах. Ну що ж, зате жіноцтво змогло показати себе в шоппінгу :D :D 
9 січня ми разом зі своїми гостинними господарями виїхали в гості до батьків одного з них, що живуть в Банській Штявніці. Мальовниче старовинне містечко в горах, в якому ми колись вже побували, все таке ж привабливе, незважаючи на мокру погоду. А посиденьки і балачки в старовинному кам"яному будинку біля каміну під міцну словацьку слівовіцу роблять збігання часу зовсім непомітним.
10 січня - від"їзд додому. Від Банської Штявніци їдемо на південь, знову ж таки в Угорщину. А там шлях вже проторено - мимо Будапешту прямо на схід, в Береговому перетинаємо кордон (приблизно о 7-й вечора). І тут починається справжній екстрім. Прямо від кордону починається густий туман. Чим далі в гори, тим густіший, він супроводжується ще й неслабою ожеледицею. Від Тухольського перевалу вниз їдемо просто таки з черепашою швидкістю - 30..40 км/год. А ближче до Рівного нас зустрічає хурделиця. Дорога швидко стає майже непроїздною, здається, всі стихії проти нашого повернення до Києва. Але ми продовжуємо рух. Ближче до Житомира сніг перетворюється на зливу. Ненабагато, але все-таки легше. Під ранок ми таки добираємося до рідної домівки. Можна трохи відіспатись.

 

Фотозвіт можна подивитися тут:picasaweb.google.com



Создан 15 апр 2011



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником